Ви чули? що нам Дух Небес казав...

*   *   *


Ви чули? що нам Дух Небес казав:
Це, своє мислення, не можна
іншому вріза;ть…
Бо вже – буде каліка!
Що ж?
від кінців і до кінців землі,
від віку і до віку?!


Гонителів, грабіжників і паліїв!
врізачів всіх голів!!
і від кінця аж до країв землі!
й од цього віку і довіку!..
Страхи! що і не
снились чоловіку…


Хитрість у головах – колючки,
вріз зроста:
Диявол вийодив – і так
більш жовтого, ніж всі Кита…
Сам таймер часу – зжовк,
мов пряна гуля, то – Китай!


У жовтому появиться
з словом безумний –
і закричить:«От, це! попавсь! –
от це, Китаю, прочитай!!»
Й ляже – й встане
й ляже – й встане
й ляже – й встане
мов в сні –
і більш здивовано Китай…


«Та шо – гранд йо! але ж то я –
Китай?
Так… це ж   у с е – на чому світ
стояв!
І – висмикнув… хто третього Кита!?»



Безумний – ясно: «Достошанований
ще й молодий в душі
Китаю!
Ти знав?–
що Бога
молодо
з кінця читають?
Не поправляю, і не врізаю –
лиш гнучке мислення
Добру схиляю…
І що ти впав?
і знову встав?..
Це –
ти читав??
Тримайсь… тримайсь гнучкого –
молодо-зірного, щасливого
народження любов-розмаю!


Це що? – завгосп
тебе на п’янку прикликав?!
Китаю, серце, оце ти –
вчитавсь!!..
Скоро чигай: музика з серця… як?
Бетховенная…
як:
горизонталь – і вертикаль
горизонталь – і вертикаль…
…постій! – і вертикаль!!
Ти внутрі тричі поклонивсь – Богу –
заки читав…
Музика з Бога! –завліт, чи що,
на п’янку накликав?..
Цей, з обкладинки – музику
списав… і, нестарий Китаю,
любив тебе він!..


Нехристи… як би слово його знають…
Прощай вже й ти,
молодший ти й гнучкіший у душі,
в умі, й вже без врізань, Китаю…
А… цей, з обкладинки? –
Він в Бозі: як би спочиває…»