* * *
Де ви є,
несусвітні любителі грамоти,
поетичні хребти,
З чого спільний складуть жертовник —
як з мамонтів?
Де ви, хлопчики,
мічені в справжніх мужчин?
Де почин?
Ходять містом
іскрою не торкані діви, —
де ви?
Як алхімік, що дух отруїв
святом жил на відщепленій скалці,
я забув, як за пальці мої
входять впевнені пальці!
Крикніть!
щоб розчахнувши стільці
як під крик — «Горимо!» —
із театру
повальні
дерлись в вікна котами
мордаті знавці,
розметлявши по душах труси театральні!
Ка-
федрально гулкі
в течії
станем,
звідавши істини, —
ми, розбійники-солов’ї —
урочисто освистані!
Де ви, хлопчики,
Мічені в справжніх мужчин,
Де почин?
Ходять містом
Іскрою не торкані дєви, —
Де ви?!
1977
Де ви, несусв тн любител...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117090605418
Свидетельство о публикации №117090605418
Рецензии