Не наголошуй вкОтре, Осінь, докучливо не шепочи
Про мій тривалий стан самотній із тріпотінням уночІ,
Коли по шибах дощ колОтить, немовби цвяхи в душу б'є,
Страхіття мОститься навпроти і вільно дихать не дає.
Хоч зовні не здаюсь слабкОю, та сильною втомилась буть.
Сумую слізно за любов'ю, бо в ній - уся життєва суть!
То ж по-жіночому, як Діва, мене ти, Осінь, зрозумій,
Я без кохання - нещаслИва...навмисне холодом не вій.
Не плУтай у пожухлім листі до мЕне милому стежОк,
Сонце, в бурштиновім намисті, хай світить в кожен його крок...
Набридло мерзнуть під вітрАми без теплих, люблячих обійм!
Хочу, зростаючись руками, долати холоднечу зим...
05/09/17/
не наголошуй... на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117090600521
Свидетельство о публикации №117090600521
Рецензии