Вирують спогади у тілі,
Як крихти хліба на столі,
Мене вітає та садиба
Де був лиш ти. Де разом Ми.
Осяйне в серці сподівання,
Як щебет милих пташенят
Дарує матері кохання,
Як злидню трохи грошенят.
Трава прим'ялася від п'ят,
Босоніж навесні ступала,
І десь чуть гомін від хлоп'ят,
Любов с повітрям я вдихала.
Вирують спогади!
© Copyright: Юлия Языкова Степко, 2017
Свидетельство о публикации №117090600209
Свидетельство о публикации №117090600209
Рецензии