Реве,та стогне Дніпро широкий,
Сердито вітер завивав.
Цє він страждає одинокий,
В плаче він за брата хвилював.
А,якось так доля корила,
Ізміну двох братив меж собої,
То с Дніпро Природа размовляла,
Остановится,та не звать на бої.
Кровавою рекою знову Дніпро зальется,
В страстях погибне рід людский
Прєдупрєждєниє веками це зовется,
В яскраві Сонця дати Землі покой.
Та щось з тобою сталося Країно,
Красень Київ став седой.
Дніпро в хвилювані,та трєвозі
Завїєтся войдя в цеї ніпокої.
Він плаче,мечется страстями,
Що брат на брата,льєтся кров,
Де Мир,та спокий,все без тями
Цє бачить зле,та не любов.
Уїмись обуренії народ,
К Дніпро цю голову склони,
Та попроси унять цю злую силу,
Що разум строіть на крови.
Реве Дн про
© Copyright: Валентина Тычина2, 2017
Свидетельство о публикации №117090404290
Свидетельство о публикации №117090404290
Рецензии