Прикоснись ко мне...
Прикоснись ко мне хотя б в мечтах,
Я тебя не вижу за туманом,
Иль приди ко мне в волшебных снах...
Распушусь и вербной веткой стану.
Буду я весенним тёплым ветром,
Чтоб тебя тихонько целовать.
Я найду тот самый путь заветный,
Что молясь,пытаюсь я узнать.
Стану молнией,грозою,громом,
Каплею дождя у ног твоих.
Солнечным лучом над водоёмом,
И одним биеньем сердца на двоих.
***************************************
Дакранiся да мяне, хаця б у марах,
За туманамi не бачу я цябе,
Або ў снах прыйдзi чароўных самых….
Я галiнкай распушчуся на вярбе.
Буду подыхам вясны блукаць у паветры.
Цалаваць цябе нячутна шмат разоў.
Я знайду той самы шлях,заветны,
Што малiла, стоячы ля абразоў.
Стану навальнiцаю, маланкай,
Кроплямi дажджу ля ног тваiх.
Першым промнем сонца на свiтанку,
I адным бiеннем сэрца на дваiх.
Надежда Верас:http://www.stihi.ru/2011/10/09/6079
Свидетельство о публикации №117090403264
Ирина Ершова 56 20.11.2017 17:31 Заявить о нарушении