Солодк сть в жовтн

      Солодкість в жовтні

1

Поет – Божий образ, й шукає
й шука першоо;браз:
нема як витійствувать:
Дід Давида – від моавитя;нки! точно – не сирофінікійки…
розбавляв, розбавляв Бог густющую,
богоо;браную…


А як не поет – мимоволі в точку не скаже.
В Бога зі мною тобі так не зійде,
                сило вража:
Христос мав красиве, світлого
                вина, волосся;
Благодатная – світло-білясте…
Хто не поет – впаде від клейнодистів
                й прелесних,
Не так воно, як думалось, Богом таємно велося…


А я сиджу-виджу: чого я
без Тебе – мов гриб засушений,
як не збризканий краплями
                живо любові…
Розбавля, розбавля Сила,
чи кров-любов, чи іншу таїну крові…
Слухайте, я докопаюсь!
       ради Такої – я докопаюсь,
ви не будьте
на небесах такими
«однообра;зними»! а на землях –
«ушлими»!


Що ви кажете, що ось, все знаєте,
І на прю говорить можете резонне?!
Діти, отямтесь, ось жовтень – і ви –
                засинаєте! –
Точно – як мої вазони…


Не обіцяєш, як мене омолоджуєш,
     бути, Діво, малиною…
Жовтень, жовтий, засина все і всі:
космос весь опускається.
Розбавля, розбавля Сила
     Любов-кров, таїною єдиною.

Остались: Бог і Ти,
і солодка жовтнева малина,
остання, що знається.

2

А всі бігають в сні, Боже! Що роблять?
Від Єссея й до Іоакима теж! – бігли!
                а Богу – безплідна роди;на б…
Але праведна…


Бігають, добре січуться! віки! –
штовхають часу огло;блю…
А Богу б: від праведних, що
              є вершина –
                одненьку б дитину…

Ага! бігаєм ще 14 років,
як нині: дороге; все земне є…
От! – пограємо в міністрів, – й
                серйозно; що ж інше?
А я вік не отямлюсь,
що не йшов золотим дитинством із Нею!..

Якщо якось й застану –
          не дитину застану,
          Царицю пізнішу.
Може, стане мені не до віршів.


Так ні, і – бігом … Земні – єсть беге;би:
Чиркають сірниками; блискавка ясная – Ти:
Богу і не до Неба!
Ти – потрібніша стала за Небо! –
Тільки так міг Він світ цей спасти.

3

Втомлено-славен
і славно втомлений, в жовтні, –
і в мені є вже рівно:
й любові, і дзеркал віддзеркалень.

– Забереться у вас зрак і взір:
мов з небес очі
лев’ячі:
до землі і до ночі –
грізно хтось палахкоче…


І всі з людських вір
йтимуть далі, –
А можете з голів писати тетрапто–
                триптихи!
Як я її…! і блискавки заберуться –
натяк вчуєте: як я без неї не можу дихати…


Серце велике – і ви мене мучите!
Добре візьмуть сатаністи цей світ попід
                ручки:
Інколи ледь добігаю –
вставити в серце з рукою яснопи;шучу
авторучку…


Сплюхи ви,
нічого не чуєте,
і все встигаєте в диханні гавити.
Чистим серцем – добре Сина
на грані, вже справді в надмисленні, славити!

– Заберуться у вас плідні хмари
з вологою:
нащо ваші електропротези і всякі сафарі?
Помолюсь я з Іллєю – великим в Богові,
я потріскавсь, і теж дичавію,
і ви вчуєте:
як без Неї мені в цій стихійній
                сахарі!

– Забереться в вас, душі з антихристом, сонце…
Що вам, там, на прожиток?
Ви розумієте мене??
Ви розумієте, вчуваєте? як я Її,
                це зараз,
                люблю??
Я вмираю, Батьку-Боже! без Неї!
і не можу без Неї, без Хліба-Любові
жити!…


(От ви ходите в храми?)
І я поряд з вами.
Любов – світ творить Храмом.
Бог – не критика.
Пишете обра;зи, повторність і о;бриси…
Мені  ж Бог дає – першотворчії о;брази!..

І – кому;?

Люди! нема культур! буде інакше;
хто йде робити погоду вами??
Встаньмо!
Злетіть вертикально
                до Бога святого духом!
Ввійдіть до Його Храму!..
Якщо ви не схочете,
                чистотою в собі не введете
яких 4-5 мільярдів – в  Отця–
не вийдете з цеї теми, з цієї ями:
І!

– Заберуть у вас Двері –
Богоматір.
Ви зрозумієте враз тоді –
як мені в такій мірі віри…
безмірно Її люблячи,
з вами бути,
хоча б  образом…