Вза мовтолимось

Будеш, мабуть, з мене  сміятися! –
Море і небо взаємовтоля;ться…
Музика й руки – взаємовтоляться…
Ліс, гора й поле – взаємовтоляться.
Річки у море побіжать, побіжать –
                взаємовтоляться.
Злими заводами мілітарними втоляться нації…


З ким я найшов би взаємовтоляться?
Станеш, мабуть, сильним серцем сміятися!
Всім серцем й сміхом Твоїм! і любов’ю,
і болями! –
Передбачаєш? – страшний – многоболік,
щоб не зректи – алкоголік…
Ні! – тільки Тобою,
             єдиною в чистому виді – Тобою…


Глянь, небеса – в Тебе,
  сонми світил, сонми ангелів,
    сонми святих… і тут раз – я –
           ні на кого не схожий
           і ні на що не похожий…
То  дуже цікаво: як  подивишся:
на такого-ого, на  художнього…


Странна музика! – тож –
странно дієзяться й странно бемо;ляться:
Серце,  глянеш – серця взаємовто;люються…
Бачиться: ріки з цього,
               не довго пробігши –
               взаємовтолюються…
Син-Слово, мабуть? Тобі глаголю це.

24.12.2006