Москаль В. Малокость

Москаль Ст. Малокость - вірші на інших мовах.

Він бачив і плакав не приховую,
"коли все село навскач
орала одним плугом
на парі заїжджених шкап"

Він знав, що його там низринут
в пучину вод з Угорських гір,
і візантійську воспринут
віру в апостольський хор.

На Російській рівнині привільно жилося,
там зубри бродили по лузі, як у парку,
ведмеді і тигри, гігантський там лось,
там мамонти тундрою брели – олігархи.
Не стало нині, москаль задавив,
він трон тут спорудив і герб свій прибив.
Укази він пише вже скільки століть.
Звідки він прибув, і хто він такий?
Безперечно, він Рюрика минулого насіння,
звалив на плечі тягар боярське
і кріпосний гніт, кабалу романидов,
колгоспно-москальскую влада паразитів.
Тепер капітал на рівнині жирує,
прибрав наші скребла, лощила краде,
присвоїв відщепи, пластини, різці
та каміння, що нам заповідали батьки.
Звідки він взявся, печерний оскал,
а нізвідки, хитрий москаль,
всюди своїх насадивши президентів,
він з кроманьоцев смокче дивіденди.
Він Богу спорудив величезний вівтар,
і Пастир його осіняє, як у давнину:
звозити москалям зі всієї Руської рівнини
хутро і бивні, копита і ріг,
перо лебедів для москальської перини,
старовинні намисто, – весь спільний пиріг,
що накопичили за триста століть,
їдять лише москаль і москалевы діти.