Надмирне тепло – Безмір!
Всього колись та й не стане…
Ти прекрасна! і аж від зубів – із серця –
солодкує привітність:
Літо розтане!
Ти смієшся? – Літо розтане!..
Я банальний –
Ти така! – більш я не в цьому світі!
Я відлітаю…
Така спекотнява…
що не встачаю фарби.
Почне літо плутати – що? де? –
знебарвлення журавлю…
Що фарби? вкину серцем
гарячих – арабів!
Який вже вогонь їхній, а я –
більш люблю!
Араби, діти…
Й арабів колись нестане!
Літо – розтане!
Що питатися ще в цьому світі?
Такі є красені в горах високих!
Діти!
З якою привітністю!..
та… відповзають крабами…
Така Ти гаряча,
і така огняна! Ні, я відлітаю!..
Отець знає… Бог з тими арабами!..
29.06.2006
Надмирне тепло Безм р!
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117090207578
Свидетельство о публикации №117090207578
Рецензии