Как мы их любили...
Хай простить Сергію,
Я шукав розмови,
Та тепер жалію,
Бо немає мови.
Помилки бувають,
Всі ми люди грішні,
Якось виправляють,
Справи ці не втішні.
Не завжди в усьому
Батько винуватий,
Бо в рідному домі
Є для сина мати.
Кожен має право
Дитину навчати,
Але таку справу
Ще потрібно знати.
Що ми заробили,
Те і нас чекає:
Як ми їх любили-
Тільки совість знає.
Свидетельство о публикации №117090201296