Неоч куванне кохання

Від неї пахло дорогим парфюмом,
Мабуть "Шанель"-подумав ти,
На старі джинси глянув з сумом,
Та й не наваживсь підійти.
Її ти бачив в соц.мережі,
І лайкав фотки кожний день,
Дививсь на селфі без обмежень,
Моливсь зустрітися лишень.
І зараз тут перед тобою гламурна жіночка стоїть
А ти небритий,з бородою,
Чому ж зустрілись у цю мить?
 Вона звабливо повернулась,
Зненацька глянула в твій бік,
І раптом диво!Посміхнулась!
Промовила:" Андрій,привіт!"
"Привіт,а ми хіба знайомі?"
Від здивування щось збовтнув.
"Ми живемо в однім районі,
Склероз,чи що?Ну,й сказанув!
Забув,як в школі ти сміявся,
З моїх великих окуляр?
А зараз, бачу,розтірявся,
Змінилась так?Ти не впізнав?"
"О,боже мій,прости не думав,
Що можеш так змінитись ти,
Ця зустріч,як по шкірі струмом,
Мене пробач,я мушу йти".
 P.S.Ніхто не зна,що нас чекає,
Спливає час,міняє все,
Та він один лиш тільки знає,
Хто й як любов свою знайде!