Дубы вековые, спасибо за осень... Лина Костенко. с
за відлітання радості і птиць,
Ще, певно, я затуркана не зовсім,
що чую шурхіт княжих багряниць.
Моя княгине! Ти ідеш вмирати,
піднявши вгору стомлене лице.
Я плачу й можу сліз не витирати.
Старі дуби, спасибі вам за це.
Дубы вековые, спасибо за осень,
И за отлёт настроенья и птиц,
Должно быть, я затуркана не очень,
Коль слышу шорох княжьих багряниц.
Княгиня моя! Ты идёшь умирать,
Поднявши вверх усталое лицо.
Я плачу, но слёз не хочу утирать.
Дубы вековые, спасибо за всё.
Свидетельство о публикации №117090102436