ОЙ, ПОЇХАВ КОЗАК ДЕСЬ ДАЛЕКО
Ой, поїхав козак десь далеко.
Та і звістки від нього нема.
Ти лети, білогрудий лелека,
розшукай! Бо вже ж скоро зима.
Нагадай про зелену діброву,
де на килимі росяних трав
він дівчину свою чорноброву
ніжно так цілував, обнімав.
Нагадай йому тихо про зорі,
про гірські розкажи ручаї,
про холодні і чисті, й прозорі
їхні води, що б`ють із землі;
про ставки, де на березі м’ята,
очерет і качині сліди;
і про степ, там де квітка зім’ята
під копитами коней гнідих.
Ой козаче, навіщо покинув
чорноброву козачку свою?
Не знайти тобі іншу Украйну
ні під небом, ані у раю.
03.2017
Ой, поiхав козак десь далеко
© Copyright: Людмила Снитко, 2017
Свидетельство о публикации №117083109309
Свидетельство о публикации №117083109309
Рецензии
