Сивина з’явилась,
Мудрості додалось.
Із думками билась:
Як же це все сталось?
Роки так летіли,
Роки так неслися…
Коси посивіли…
Де вони взялися?
Роки не питають
Їм стоять чи бігти.
Вони добре знать,
Як їх шлях проліг би.
Срібло вже на скронях,
Та душа в розквіті.
Мозіль на долонях
І дорослі діти.
Роки промайнули,
Наче мить єдина.
Вони не заснули…
Ось вона...причина.
Життя із роками
Досвіду додало.
Різними нитками
Килим гаптувало.
Ми на ньому можем
Про все прочитати.
Тільки ми не можем
Років повертати.
31.08.2017 р.
Роки не питають
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117083108467
Свидетельство о публикации №117083108467
Рецензии