Цей день без вечора – як липи без верхівок,
ядучий дим з багаття без вогню,
як спогади нездійснених мандрівок
чи згадка про некошену стерню…
Нічим не виділявся він із решти,
перед очима знов глуха стіна
і тиснуть ноги невагомі мешти,
а душу накриває пелена.
Здаватись кращими – така вже ваша карма
чи може кара, хто вас розбере,
та час навіщо ж марнувати дарма
чеканням край відчинених дверей?!.
Бувають різні примхи у людей,
де поряд дивні і звичайні речі.
Так і сидиш біля незамкнених дверей
і знов чекаєш на черговий вечір…
31.08.2017
Будень
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117083106852
Свидетельство о публикации №117083106852
Рецензии