Блаженний той, ким м я Боже...

Блаженний той, ким Ім’я
Боже прославляється!
Це їм, як в давнину Ісайї,
Підступлять в повне серце
Неба вайї:
І надихається він, й надихається,
І напува такий весь світ –
й на світ не оглядається...


«І Він дає научення язик,
Щоб розуміть, коли і як
слово казати» –
слова Ісайї
стануть мацати солдатів...
напружать їх вовки –
з оружжям одправлятись –
добити вдів, солдаток,
й кров дитят пролляти...


й там розчинитись! – долатати
сміху ази...
І так до Бога-Слова звик!–
мені й не смішно...
«Поїзд...»...
«Літак...»...
«Технополіс... відправляється...»
І смертники... «то хто на серце там спирається?!»
І влізти знов за борт спинаються...
А слина котиться?
а, діти, покажіть язик!
Ангел – безкрилих – повертається...


І що хоч!
Блаженний той, ким Син
в Отцеві прославляється!
Бо повне серце.
Іншим ще колись понадихається...
Чи пізно. І гаплик.

А ти ? любиш Бог-Слово? висунь-но язик...

5.06.2008, Вознесіння Христа