Килим свiй жовтавить знову осiнь

Килим свій жовтавить знову осінь
І сивіють роси у стерні.
Вже темніє неба дальня просинь,
Скаче осінь на баскім коні.
Помережить виднокіл калина
І зберуться в зграйки пташечки,
Потече низами дим полинний,
Полиняють береги ріки.
Синьоокий день тче павутину
І гука на свято врожаю,
І розломить запашну хлібину,
Трударів збере в міцну сім'ю.
Жовтокоса мрійлива берізка
Затріпоче з вітром про тепло,
Що буяло так,а зникло різко…
Стелить степ вже чорне полотно.


Перевод Ладомира Михайлова

http://www.stihi.ru/2018/12/31/8482

Вновь ковёр твой пожелтевший, Осень
И седеют росы на стерне.
Дальняя темнеет неба просинь.
Лихо скачешь, Осень, на коне.
В кружевах стоит теперь калина,
Птицы сядут стайкой во дворе.
Потечёт низами дым полынный,
Берега реки в цветной красе.
Синеокий день ткёт паутину
И спешит на праздник хлебороб.
Воссоздав чудесную картину,
Осень затевает хоровод.
И, мечтая, жёлтая берёзка
Затрепещет с ветром про тепло,
Что играло, и исчезло резко...
Степь укрылась чёрным полотном.