Святая вс х святих, святая! Чого ми серцем...

*  *  *

Святая всіх святих, святая!
Чого ми серцем цвяхи ще
не розгинаєм?!

Іди, мовляв, там нецерковні жмурики
гуляють…
Це вхожі в церкви, може, ліві якісь?
під проценти?
А що конфесії? під ручки мене
з церкви…
 
А образи мої – над вже відомим
світу архи…
здригнеться світ:образ – обхідник
ієрархій:
построєні, хто в облаченнях
зруйновані… без облачень…
Просте ж!! –
просте як Бог і Небо вчення…

Як не голівки цвяхам піднімати…
Щоб не даремно Божу Кров ковтати…
У кров розбитими устами…
все ж казати…
Що ж нам у собі Бога правди пришпиляти?
І – нехай плаче Божа Мати?..
І які в серця єсть проценти??
Чого ж ми з серця та не зробимо обценьки??!
Художник… Лишній? Мерзлих – в піч
вкидають?..


Я човник смирний: куди хочуть відсилають!
Гряди один у серці з Богом:
Під льодом хочеш? можеш – хай над льодом:
То й витягнеш людину з ополонки,
І протирай… як бачиш духом, оболонку.

Один в холодній всій пустелі скрізь гасаю! –
і витягаю – й розтираю,
і витягаю – й розтираю,
і витягаю й розтираю!..
Може, хтось навмисно попадає?..
А що кому в нутро?
чи всі святі – і вже не знаєте?!

Святая всіх святих, Усесвятая!!
Чого я цвяхи серцем ще не розгинаю? –
Я б, може,
пригодився прямо цьому краю…

В наступнім, двадцять другім,
каже зимник:
«Подобається – що він правду креше…
І – Їй  т а к і … він шле любови вещі!

Ми, що тут говорить, скоро –
станем на мигах…
А Франція пішла під кригу…
Під аморалку… Голандія… під кригу.
Це я ковтну із Неї-нього…
і, як кому, не знаю –
мені як спирт допомагає…»

Не вірять, а кажу:
то Вона Вічність уміщає.

14.4.2006. В католиків – Розп’яття Сина