Мовчи. Закрий на ключ всі двері,
Що все кричать у темряві тобі.
Мовчи. Хоч в нашій, хоч у іншій ері,
Ти не почуєш світла, далебі.
Мовчи. І хай озветься дзвоном тиша,
Яку ховав ти, кидав під замок.
Вона мілка, і, водночас, найглибша,
Вона володарка твоїх думок.
Втопись у ній, забудься у озерцях
Очей тих чорних, наче страшний гріх.
Мовчи. Хай навіть доторкнеться серця...
Мовчи... щоб ти її зберіг.
Мовчи
© Copyright: Анеля Венечкина, 2017
Свидетельство о публикации №117083007174
Свидетельство о публикации №117083007174
Рецензии