К н

          Кін


Син Бога не мав
і тіні гріха.
Інакше – сказали б!!
Він брав, як в локулу,– до Себе –
і зрошував, втеплював,
мов діток не страхав;


А випадав хто – каміння
гаряче
гарячі
лизали...
Услід пил...
зневірювались
принаджувались
опадали
і опадали:
гаряче каміння...



В полоні гріха залишались!
Пательню життєву
гарячу
гарячі
лизали –
Бог зна!
Чи вір
не казали?
чи щось казали?

Куди там про гріх Його!
свої у локулу святую
не пропихали!
а плечі ж
шкварчали...

В полоні рамена лишались!!..
а? щось казали?
не було там вокзалів?
табуни ці... щось гірше вокзалів
не розвожувались
й не роз’їжджались...

А вчив Він – лиш в чистую Волю,
не чуєте! –
всезвільнення в Отчеє лоно:
як мружитись полем!
і мружитись сонцю!
подобатись хмарам!
як пружитись кволим –
і як добігати до Нього з полону!!!..


Ех! краса! –
ті що відпали
у смерті мерці й похоронять,
Краса!! вічная пам’ять –
що на животах
ще повзуть вслід по кону!

Людинотеатри, невстигаючих,
поклююють –
і на схід
театрально і
прихоронять!..

Красоти!! яснію вже...
Дивлячись на Сина-Бога,
менш повзтимуть по прийнятім колі
бо смерть– у полоні всіх ниже!
Святі на Небі пальчики оближуть! –
менш терпіть... там як би... зріють!..

«Доколє, Господи?..»

Допече!!! тут угрію:
бачили? з Сином зближуюсь!
Не бачите!.. Бог говорив образно...
Ха! не ніколіжє... –
вічно!
і засяють над вами злітаючі в Небо свободи
образи-вінчики!!..


Увічнитесь! ви впіймаєте –
образ Вічний!
у Церкві і в ризикованих
мисливствах мистецьких,
в янголів преображуючих
харапудників поцейбічних...


Може, Божа Мати,
гляне: не треба куцих –
хоча б у поезії Її...
І – Вічність!

22.06.2008, причастя