Зазвичай там, шумлять вони:
Моря примарні та холодні,
Дрімучі втомлені ліси,
І водоспади плачучі в безодню
Зазвичай там, ти знайдеш їх:
Блакитні скелі із сапфірів,
Обломки мрій, колись своїх,
І чарівних безликих звірів
Вони живуть мільярди літ:
Пусті дороги без машин,
Вітри, що рвуть колючий дріт,
Місця в яких ти сам. Один...
Тож деформуй життєву дійсність
Шукай дорогу крізь імлу
Забудь усе, біжи крізь вічність,
Не зупиняйся, навіть на краю
На краю
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117083005500
Свидетельство о публикации №117083005500
Рецензии