Розчавив з легкістю незаймане в коханні,
Між нами, начебто, нічого й не було'.
Я сіль грудка'ми відчуваю в кожній рані,
В житті ніколи ще так серце не пекло'.
Немов пройшовся гострим лезом по судинах,
Смоктав, глузуючи, по краплях мою кров.
Стрибав скаженим хижаком ти на руїнах
Тих почуттів, що збудувала нам любов.
Хто для високого кохання не народжен,
Тому польоту відчуття не смакувать.
Ікаром бути той душею не спроможен,
Хто здатен сонця диск від інших затулять.
Я вже зневагою твоєю відхворіла.
В кохання віри не втрачаючи, живу...
У серці криється бо нездолана сила!
І хай натягує Амур знов тятиву...
29/08/17/
живу... на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117083011014
Свидетельство о публикации №117083011014
Рецензии