Укра но, моя синьоока!
Україно, моя рушникова!
Небокрай, та – поля, та – гаї,
та співучі, в гаях, солов’ї,
що щебечуть на ранній зорі…
Ти земля моя мила, чудова!
Запашна ти моя! Хміль садів,
що хвилюють та ніжать весною…
Ти з дитинства, як матір, - зі мною!
Чарівливу люблю твою мову,
та тужливий і сонячний спів.
Україно, моя синьоока!
Котить хвилі могутній Дніпро.
Сонце ранком пресвітле зійшло…
Скільки б літ на землі не пройшло,
та пошана до тебе – глибока.
Світанкова молитва – за тебе,
Моя світла та ніжна земля!
За пшеничні, безкрайні поля…
Сива матінка ніжна моя,
я люблю тебе, рідна, до неба.
Віра Половинко
28.08.2017р.
м. Київ.
Свидетельство о публикации №117083010069
Замечательные стихи (гарні вірші)!
Творческих успехов!
С уважением, Людмила!
P.S. Вера, в названии стихотворения, наверное, по невнимательности пропущена одна буква.
Мне так показалось, извините.
Людмила Лузанова 2 25.03.2018 22:51 Заявить о нарушении
Вера Половинко 26.03.2018 12:12 Заявить о нарушении