Завмер

Ярослав Личман
Таке скуте і невимовне,
Немов провину спокутувати,
Якій немає кінця.
Нехай
Доторкнувся до небокраю,
Наче повзаю – не літаю,
Сім футів під кілем, читай – «до дна».
Новий день –
Зайвий подих
Кисню
В прірві сухих легень
Тисне,
      Тягне,
            Жене.
Починаєш
Знов завершувати,
Чекаю,
      Відчуваю,
               Завмер.


© Copyright: Ярослав Личман, 2017
Свидетельство о публикации №117082907550
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ярослав Личман
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ярослав Личман