Коли ущухне Божий гнів,
І посміхнеться сонце,
Почуєш знову ти мій спів,
Відкрий пісням віконце.
Схилились кетяги калин,
Вони вже червоніють,
Нам буде досить трьох хвилин,
Втім руки, ноги мліють.
Твій погляд, стине в скронях кров,
Співає соловейко,
Це дійсно є людська любов,
До зустрічі, далеко,
Крок, ще, іще, торкнусь блакить,
Дитячий сміх пол*ється,
Щось вспалахне в просту цю мить,
І тиша відгукнеться.
Подасть свій голос, знову мить,
Веселка заглядає,
Чомусь до тебе так кортить,
До тебе все гукає.
Коли ущухне Божий гн в
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117082904598
Свидетельство о публикации №117082904598
Рецензии