Мимовільне пророцтво
Неприкритая сердечная любове!
стихи:
завершувались
напередчуючим все словом:
«...усі-усі праві
навіть Дідро
священник все це викине —
в відро».
В монастирі
з кишень
повитрясав я порохи:
єдине, що було —
ось цей листок.
...найнедоступнішим Твоїм теплом...
Я на звороті записав гріхи.
Чернець на сповіді
гріхи мої як прочитав —
то вкинув у кишеню собі,
і навіть їх порвав...
я став...
«Там є поезія...» —
я вслід сказав...
він був напевне в вищіїх світах
не рухнувся...
яка поезія в гріхах?
З любов’ю неприкритою
і незахищеною
бродив би в днині.
На небі чуліш є з стихів
людині?
23.1.2006, 17.02.2014
Мимов льне пророцтво
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117082902622
Свидетельство о публикации №117082902622
Рецензии