Ще не вмерла укра на

               
‘’ Ще не вмерла Україна’’, -
В Гімні заспівали,
Та не мають щастя люди
Бо його й не мали;

І не мали, і не мають,
І не будуть мати,-
Доки будуть керувати
Підлі бюрократи…

Вільна стала Україна,
Та долі не мають, -
Ходять бідні по смітниках,
Сухарі збирають;

День і ніч бідують люди,
Розпитують всюди:
‘’Коли ж справжнє щастя й доля
На Вкраїні буде?...


Коли ж воно?..’’ Зовсім зникла
У людей надія…
Бюрократи дурить звикли,
Бо дурити вміють

Люд, який їм довіряє,
А люди й не знають,
Що хапуги із народу
Сім ремнів здирають…

Живцем деруть… А що люди? –
Бідні і голодні,
А їм кричать в мікрофони:
‘’В нас влада народна!..

Почекайте, потерпіте,
Вже не за горами
Щастя з’явиться, мов сонце,
І тоді із вами

Разом пісню заспіваєм
В сім’ї вольній, новій…

Ну, а якщо нас не стане,
Не злим тихим словом

Пом’яніте, не забудьте,
Та щастя чекайте,
А на нас й на свою долю
Вже й не нарікайте…

Щастя зроблять наші діти,
А якщо й не діти, -
Може внуки чи правнуки,
Але ви радіти

Всі повинні… і надію
Живу не втрачати’’, -
Отак кричать в мікрофони
Нині депутати…

Колись плескали бюрократам,
За їх промови та слова,
Тепер і слухати не хочуть,
Бо вже не зносить голова;

Усі наполовину хворі,
Не розберуть у чому суть,
А депутати одним хором
Мов бджоли в вулику гудуть…

Отак, за роком рік минає,
Як день за днем – за роком рік,
І вже сивіє чоловік;
Вже не радіє,не співає,
Бо відживає в злиднях вік…

Майбутнього свого не бачить,
Бо де воно? Роки в нужді
Як сон вчорашній проминули,
І всі на власні вуха чули,

Як обіцяли нам тоді –
Коли ми підлітками були:
Що щастя прийде і заграє
Немов веселка в літні дні…

Тепер це кожен споминає,
Прийшло на спомин і мені,
Як нам ще в школі обіцяли
До комунізму близьку путь… -
Тепер людей всіх обікрали,
Й на інтереси їх плюють!..

…І я згадав тоді Шевченка:
‘’Що все бур’яном поросло, -
Стави, сади і те село,
Котре неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть,
І діточок своїх ведуть…’’

…Роки сплили… Та й ще спливають,
Але, ми чуємо, співають,
Що ‘’ Ще не вмерла Україна’’…
Та, на жаль, люди вимирають!..

Бо вже повимирали села,
І люди ходять не веселі,
Тепер у нас ніби-то воля,
Та люди ходять мов в неволі…

Поля бур’яном заросли,
Люди тікають на чужину,
Ходить голодна сиротина, -
Може померти Україна!..

…Народ не витерпів страждань,
Вже не німі, сліпі, а зрячі,
Дітей приводять на майдан, -
Нехай все чують і все бачать!..

Не довгі ще пройдуть роки,
І всі ми, як одна родина,
Співати будем залюбки
Так: ’’Ще не вмерла Україна!!!’’