Не гасне світле мерехтіння,
Заковане в серцях зірок
Не буде щастя, без терпіння
Не буде правди із казок
Ми теж колись любити вміли,
Торкаючись до своїх мрій,
Коли у нас серця не тліли,
Коли ще бились, мов прибій
Тепер лиш тінь сміється злісно
І посаті, мов демони снують.
Не зміниш долю, надто пізно
Підеш за ними, бо вони підуть
Світили б ми, як зорі у безодні
Якби у нас серця не тліли,
Вони вже мертві, вже холодні
І до кінця, назавжди догоріли
Демони
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117082805166
Свидетельство о публикации №117082805166
Рецензии