Я вірю у неї
Вона десь між нами,
З пустою душею,
Блукає дворами
Я думав померла для мене, та ні
Бо зовсім недавно зустрілась мені.
Ходила собі по дахах поверхівок,
Не змучена ще від постійних мандрівок.
По небу нічному плили кораблі
А сповнені мріями очі її
Шукали надію у тих кораблях
І довго вдивлялися в зоряний шлях
Прожив би із нею, усю свою старість
Я вірю у неї, я бачу в ній радість
В очах загадкових з легкими цятками
В тіні, що кидають ямки під щоками
Але не сховати, краплинок сумних
В душі, що вже наскрізь прошита нитками
І хочеться тільки прикрити їй шрами,
Обняти і ніжно сказати: "Кохана"
До останнього подиху. Любов
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117082805132
Свидетельство о публикации №117082805132
Рецензии