Рідне небо
(Сонет)
І треба ж було статись саме тому,
щоб народився я у цих степах.
Неначе в деревину вбитий цвях,
усе ж не злому вірний, а святому.
А наді мною, подолавши втому,
на мить завис на дужих крилах птах.
І у його, як і в моїх очах,
лиш те, що рідне нам, а більш нікому.
Вітчизно, ти і грішна, і свята,
як жінка, що до неї небайдужий.
В сльоту, у спеки, в час мокви чи стужі
найщасливіші тут прожив літа.
Де б не бував, все ж доля поверта,
де рідне небо в дзеркалі калюжі.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
Родное небо
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117082403579
Свидетельство о публикации №117082403579
Рецензии
"...де рідне небо в дзеркалі калюжі."
Прикрасний вираз, і не надумані почуття, а пережиті чесним чоловіком з відкритим сердце і душою.
Прочитав випадково декілька Ваших віршованих творів, і з першого разу закохався в Вас і в Ваші твори.
В інший паз прочитаю більше і скажу чвоє слово, а зараз щиро Вам вдячний навіть за те що встиг прочитати.
Павел Сало 2 05.08.2023 00:16 • Заявить о нарушении
Прикрасний вираз, і не надумані почуття, а пережиті чесним чоловіком з відкритим сердце і душою.
Прочитав випадково декілька Ваших віршованих творів, і з першого разу закохався в Вас і в Ваші твори.
В інший паз прочитаю більше і скажу чвоє слово, а зараз щиро Вам вдячний навіть за те що встиг прочитати.
Павел Сало 2 05.08.2023 00:16 • Заявить о нарушении
