Обгорнувся ти в смуток,як дерево в листя
І не бачиш,що поряд усміхнені лиця,
Що життя не таке вже сумне і боляче
Хоч душа твоя білою чайкою плаче.
Ти всміхнись у своє відзеркалля,
Біль свій сіро-німий ти змахни рукою,
Упади в чиїсь сильні і теплі долоні
В чиєсь вірне й безмірно ніжне кохання.
Обгорнувся ти в смуток
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2017
Свидетельство о публикации №117082302399
Свидетельство о публикации №117082302399
Рецензии
