Леся Украинка - Contra spem spero!

Из украинской поэзии:

Contra spem spero!
* Без надежды надеюсь! (лат.)

Леся Украинка

Прочь, вы, мысли, осенние тучи –
Позолотой сияет весна!
Неужели в тоске неминучей
Эта молодость сгинет без сна?!

Нет, хочу я сквозь слёзы смеяться
И средь горя безудержно петь,
И надеяться, и не бояться
В безнадёжности горькой сгореть!

Буду сеять цветы на морозе
На убогом клочочке земли,
Буду лить на них горькие слёзы,
Чтоб взойти они завтра смогли.

Пусть от слёз тех горячих растает
Ледяная короста снегов!
Пусть весна в этой жизни настанет
И у скорбных моих берегов!

Я на самую гору крутую,
Тяжкий камень пойду подымать,
Презирая опасность лихую
Буду петь о надежде опять.

И во мраке безудержной ночи,
Чтоб звезду в темноте отыскать,
Не сомкну свои ясные очи,
Буду с небом в молчанку играть.

Да, я буду сквозь слёзы смеяться
И средь горя безудержно петь –
Без надежды надеяться, драться,
Жить без страха и ныне и впредь!

2 мая 1890 г.

Перевод с украинского Мурада Ахмедова

-----------------------

Contra spem spero!
* Без надії сподіваюсь! (лат.)

Леся Українка

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей - Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

2 травня 1890 р.