* * *
Людмилці, дружині
Ось я —
Любов’ю тебе занавішую
Я — твій домик
Нелегко сказать, де тут непересічні
Мені невідомо
І ми виходимо з лісу
Рожеволиці — у сіру намощену втому
Як я любов’ю тебе занавішу
Я — твій домик
І от хмародери! —
Мов шаблі
В цій січі
Змах ще поцейбічний —
І зойк потойбічний
Кров’ю стікають помисли
Здіймаючись — домик просвічує
Я — вічність
Ти — вічність:
Бог — святая святих:
Занавіса!..
Скинія вічна.
12.10.2009
Ось я Любов ю тебе занав шую Я...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117082206222
Свидетельство о публикации №117082206222
Рецензии