Моя втеча
Я знову падаю униз.
Як кава рідна у кав'ярні,
Так не позбудуся я сліз.
Блукаю всю ніч під дощами,
І розумію: я одна!
І невідомими стежками
Торкаюсь я повільно дна.
Річка калюж глибоководна,
Як і колись моя душа.
Та не врятує мене жодна,
І оптимізм вже полиша.
Зійдуться вулиці надвечір,
Будинків поцілують дах.
А я бажаю, дійсно, втечі
Зі словом "люблю" на губах.
Свидетельство о публикации №117082109885