Баба Килина
збира намистини
звіяних вітром з пам’яті літ
баба Килина готує для сина
чисту сорочку, святковий обід
син забарився
де місяць налився
кров’ю де ніч так надсадно хрипить
де по старечому прожилки листя
в зашморгу холоду стигнуть щомить
біла хустина
широка ряднина
складено в скриню майбутнього звіт
тиша в степу наче постріл у спину
сонця в зеніті останній привіт
божа дорога
веде від порога
де причаїлось життя-пустоцвіт
ситний обід і святкова розмова
вже забарились на тисячу літ
Баба Килина
© Copyright: Стах Розсоха, 2017
Свидетельство о публикации №117082103385
Свидетельство о публикации №117082103385
Рецензии