Дух! Сонце з...

* * *

1

Дух є!
Сонце із серця, —
є й пасмурність —
діл із людей...
І тому одягнувся я
                як до калини.
Хто вдягнув мене
в небо своєї дитини,
Що лелійно в лугах
у пречистих іде?

2

Отче наш!
Отче наш, що єси в небесах,
Аз є часткою в небі —
              дак тягне й Тобі поклонитись...
І повільно вознестись,
              і Оком Твоїм подивитись
І най трепет пішов по мені
              і по всеньких часах.

3

Отче й Сину, надіє святая
нас всіх!
Репне обрій,
         і світлий твій світ
                розіллється,
Й доки серце живе
по-синівському б’ється,
Доти славити буду Тебе!
                і затихне забудьків насміх.

4

І тоді, що Бог гору узяв,
                я побачу,
Й моє серце хто хоче
                хай списом проб’є —
Я проллюсь словом Слова!
просто калиново заплачу —
Як калина м’яка є і чиста —
                перед Пречистою є...

2003