Прохолода

Коли сонце заходить
Червоніючи в дім свій відходить
залишся зостанься
останнім сполохом
моєї свободи!!


Твоя непередаваність
кутнім мостам
будівель останніх!
зачинає жувати їх темрява
допоки не виплюне —
під збудувань збудування


Мій органе! — зі Сходу!!
Вечір — роздягне
досвіток — у прохолоду
здійми піднімай в мені сполох
дай світу свободи!

Помішуючи цукор в чаї
щоб не забув
в Тобі насолоди...

9.02.2011


Рецензии