Ти водночас вільна і незалежна,
Ніжишся в сонячних і теплих степах,
Твоя любов до народу безмежна,
Ти як гордий по небу ширяючий птах.
Ти шукала міцні вітрила надії,
Щоб нестись по житті кораблем,
Ти плекала в собі силу і мрії,
І стрімко втікала від можливих проблем.
Ти хотіла пустити всі болі за вітром,
Бути незламною і не ставати на коліна,
Мріяла завжди цвісти весняним цвітом,
Щоб не торкались народу кайдани й руїна.
Та все в житті буває за часту мінливе,
Хоч непохитні будуть вірність і любов,
Але для серця і душі воно важливе,
Як хвиля, яка жене по венах кров.
Тому не варто забувати Батьківщину,
Псувати словами її безмежну красу,
Вона ж бо у нас така одна-єдина,
І я її через усе життя у серці пронесу.
Ти така одна
© Copyright: Марианна Медзинская, 2017
Свидетельство о публикации №117082003963
Свидетельство о публикации №117082003963
Рецензии