Все змiнилося
Мрi! мо! розвiялися
I щастя мос довгожданне
Так I не здiйснилося.
Чому так сталося,
Хто знас вiдповiдь?
Кому задати менi
мос питання?
Зло вiд нас же
До нас же i прийшло.
Корiння його глубоке
глубоке,
I в пути його
Ловлять наших синiв
I на смерть вiдправляють
Не знамо за вiщо.
Прости мене сину,
Що тебе не зупинила,
Що пути зла
Розiрвати не змогла.
Сину, мiй сину
Радiсть моя,
Тебе вже нема,
Тебе вже нема.
Не буде весiлля
На нашому подвiр”!
I внукiв у мене
Нiколи не буде.
Самiтня, самiтня
Назавжди самiтня.
А кажуть менi,
Що треба i далi жити
I сином сво!м
Менi треба гордитись.
Та що менi
З цого «треба»?
Все собачий гвалт
Та маячня.
Як було так все
I осталося,
А сина нема, а сина нема.
Сину, мiй сину
Як менi бути,
Як менi цю бiль забути,
Як !! забути?
Як менi без тебе,
Синку, жити.
як менi бути
© Copyright: Светлана Логвиненко, 2017
Свидетельство о публикации №117081908015
Свидетельство о публикации №117081908015
Рецензии