Суїцид вбиває,
Дощ місто омиває.
Вітер лисття зриває,
Піку болю досягаю.
Все добре було вчора...
Сьогодні я вже хвора.
Для всіх немов потвора-
Тепер напівпрозора.
Вбивають мене мрії,
А з ними і надії.
Душа, немов дуріє...
Я вже не розумію.
Вдихаю холод ночі,
І бачу твої очі.
Вірила неохоче
Словам твоїм пророчим.
Люди вбивають душу-
Руйнують мою сушу.
Як це великодушно!
Я підкоритись мушу...
Ніхто вже не зігріє.
Тиша божеволіє.
Душа ціломудріє,
Листя дерев жовтіє.
Від болю не втекти вже...
Зараз мені байдуже.
А Бог мене накаже-
Я божевільна майже.
Вбивати в собі муки
Від довгої розлуки.
Розв'язані вже руки...
Тихо вбивають звуки.
Я відчуваю тебе...
Ти поруч, хоч далеко.
Єдине моє небо...
Моє! Моє! Напевно!
Люди вбивають душу
© Copyright: Лиса 25, 2017
Свидетельство о публикации №117081907151
Свидетельство о публикации №117081907151
Рецензии