* * *
Сонце смугами сідає
за сумні пелени хмар.—
Серце моє приховане
за хмарки і хмари справ. —
Так ось світ любов обкрав?
Бачиш, Бог подав науку:
Дай же, серце, свою руку,
може я й достойний кар.
За шумливими руками
Й мерехтливими ногами
Зледачіло серце моє
Хоч шукало, де ми двоє
А любов — одним тепер.
Згадай, сонце, світ химер
Й пом’яни, серце, мене.
Спомин твій, моя царице
холод світу прожене! —
Од льодів в Огонь метнуся
І між ніччю й світлим днем
К серцю, сонце, приліплюся
І вклонюcь: прийми мене!..
2003
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117081904582
Свидетельство о публикации №117081904582
Рецензии