Вiддзеркалення
Що примарилась тільки вночі.
Почуття ті – живуть талісманом,
І палають у мене в душі.
І довіру: поранену, вбиту
Не знайти… я, мов в`язень живу!
Ти - моє віддзеркалення світу,
Хай жорстоке, та я не тужу…
Ми у схованки довго так грали,
Що не можемо й себе знайти.
Поодинці – нас люди ламали,
Якщо б разом – щасливі були б.
І шляхи, по яким ми блукали,
Загорнуло у шатри зимою…
Все це досі турбує?... Не знаю.
Знаю то, тільки з часом минає.
Неймовірно і, ледь суперечне,
Але час той – найліпший, і не може відмерти.
Все минає… і кривди сердечні,
Та не можна, лиш спогади стерти…
Свидетельство о публикации №117081706125
Я сьогодні у Ваших віршах,
Як в любові купаюсь зрАння...
Вони насправді сповнені любові!
А ведь это правда очень важно (хотя порою и сложно) - в сердце сохранить ЛЮБОВЬ!
Юрий Воронин 2 08.01.2023 09:53 Заявить о нарушении
Огромное спасибо вам,что читаете и вдвойне рада,что понравилось!
Анна Харитоненко 13.01.2023 12:12 Заявить о нарушении