Спогади залишуться живі,
І квіти що колись тобі зібрала,
Вони є свідки, хоч завжди німі,
Вони лиш знають що тебе кохала.
Нагадують засохлі пелюстки,
Ти придивись, це ж листя є осіннє,
Як сталось що вони тепер квітки?,
Це є наявність а не марене ведіння.
Ці квіти-спогади живі,
Не ошукай своє життя і щастя,
Хоча залишуться назавжди втім німі,
Либонь, не викидай їх, залиши будьласко.
Спогади залишуться жив
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117081705010
Свидетельство о публикации №117081705010
Рецензии