Намальована пауза
Намалюю на згадку годинник на руку
Там година залишиться завжди щаслива.
Та життя не спинити! Вже букви до друку
У некролог готові пірнути без жодного дива.
Той годинник не треба щоденно вдягати.
Він танцює-пульсує у ритмі із кров'ю.
Без будильника він - можна довше поспати,
Переповнені цифри та стрілки любов'ю.
Ніжно гладиш протериий малюнок та руку.
Час, мов вітер, гуляє усюди: де заманецця...
Не розбити годинник! Та миті, - мов круки
На ріллі повсідались. Годинник - то серце!
Час, - мов той горобець, що у рідних долонях:
Відпусти - тільки й в синьому небі майбутнє побачиш.
Сиві хмари у осінь спадають до долу, блукаючи в скронях...
І дощем по щоках, залишаючи сіль, час заплаче.
Ось і стерся годинник... Та й пам'ять: мов дим чи туман.
Ось сусіди та друзі чекають терпляче на тебе одного.
Малюнок на шкірі - примара, веселий всесвітній обман.
Малюнок - де час зупинився. Нічого немає складного!
Поет ХХ сторіччя. 17.08.17 с. Торгановичі
Свидетельство о публикации №117081702270