Дитинство моэ

То самі гарні були роки,
Мамо і тато зі мною були!
Я найменша була в сім"ї,
Батьки потикали примхи мої.

Брат і сестра дорослі вже стали,
Вчитися в місто попоступали.
Батько був добрий, завжди жартував,
Фронт він пройшов, про війну розказав.

А ми, все це слухали залюбки,
Хотіли такими буть, як батьки.
Мама від тата не відставала,
часто сміялась і жартувала.

Вона роботяща була і вродлива,
Смачно пекла та борщі варила.
Вміла косити і шити уміла,
Та нас дітей всьому навчила.

Від зорі до зорі в степу працювали,
І для дітей добро роздавали,
Любов"ю, увагою обігрівали,
Люди по-батькові їх величали.

Тато і мамо гарно співали,
Бабу Марушу до себе кликали,
Тож виходило, таке собі тріо,
Пісні веселі співали на диво.

А я ще мала танцювала під спів,
В ладоні всі плескали, хто захотів.
Думала я, що артистка в селі,
За пісні солодощі дали мені.

Любовь неземна зв"язала на вік,
Батьків моїх рідних, жили бік о бік.
Мама для всіх "Президентом" була,
Татусю любив її,-честь і хвала!

Як не любити таке життя?
Діти, онуки-єдина сім"я,
Самі дорощі на світі люди,
Вічно хотілося з ними бути!