Я б ніколи не знав, що заховано в скрині:
чи кохання без втеч, чи журба вороття...
І чому у прогалинах цього життя
намальовані кимось прикметники винні...
Я б ніколи тебе врятувати не зміг
від зміїних сердець і очей без пробачень!..
Але хтось непомітно торкнувся на вдачу,
щоб, незграбний, я знову до вічного встиг...
Я б ніколи не впав у весну потойбіч,
але досвід батьків невідкупний, як небо...
І здавалося б, що ще не першому треба,
крім можливості вдень передбачити ніч...
Я б ніколи не витяг цей жереб зими,
у якому замерзнуть роки, що минули...
Заспокойся, кохана, ми врешті відчули
наші стримані "я" як перфекцію "ми"...
Я б ніколи не вихопив звивистий ніж
до забризканих веж пустотілого світу...
Не турбуйся, за душу не сплачують мито
ті, хто лезом іронії йдуть босоніж..
Зневiра
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117081610059
Свидетельство о публикации №117081610059
Рецензии
Завжди мовчки поширюю ваші вірші, а цей душевний виплеск просто неймовірний...
Не Просто Скрипка 17.08.2017 08:26 • Заявить о нарушении
Не Просто Скрипка 17.08.2017 08:26 • Заявить о нарушении
