Пошматована душа
Бо між серцем і світом – стіна,
Бо нещадно спаплюжила гідність
Нескінченна кривава війна.
Хто я зараз? Людина? Примара?
Чому так? Не шукаю причин…
Чорні сни, мов задушливі хмари,
Мій неспокій чатують вночі.
«Доживеш до ранкового сонця» –
Чий це голос потайний втіша?
…У глибокій вчорашній воронці
Пошматована плаче душа.
Свидетельство о публикации №117081507992
Если чего и не до конца понял - "догнал" по размеру и ритму)))
Спасибо, Автор!
С уважением,
Андрей Пшенко 12.09.2017 13:14 Заявить о нарушении
Нелли Топская 12.09.2017 21:54 Заявить о нарушении
Обнимаю, Автор!!
Ваш,
А.П,
Андрей Пшенко 12.09.2017 22:23 Заявить о нарушении