Пошматована душа

Не засмутять ні зрада, ні підлість,
Бо між серцем і світом – стіна,
Бо нещадно спаплюжила гідність
Нескінченна кривава війна.

Хто я зараз? Людина? Примара?
Чому так? Не шукаю причин…
Чорні сни, мов задушливі хмари,
Мій неспокій чатують вночі.

«Доживеш до ранкового сонця» –
Чий це голос потайний втіша?
…У глибокій вчорашній воронці
Пошматована плаче душа.


Рецензии
Чудесный язык...

Если чего и не до конца понял - "догнал" по размеру и ритму)))

Спасибо, Автор!

С уважением,

Андрей Пшенко   12.09.2017 13:14     Заявить о нарушении
Спасибо, Андрей. Невероятно тронута, что Вы читаете мои стихи на украинском. А горько от того, что теперь я могу писать только о войне...

Нелли Топская   12.09.2017 21:54   Заявить о нарушении
Поверьте, мне тоже горько от этого...

Обнимаю, Автор!!

Ваш,
А.П,

Андрей Пшенко   12.09.2017 22:23   Заявить о нарушении