Ти одружився з весною.
А я була незламною зимою.
І полетів у вирій.
З шаленою журбою.
Давно я не пірнала.
У світ твоїх думок.
Гадаю і не знала.
З чого зробила крок.
Куди досі ішла я.
Для чого тут живу.
Для чого знов забула.
Я пристрасну війну.
Ще крок до божевілля.
Уві сні тебе жену.
Ти тільки її зілля.
Тебе я не люблю...
Гадаю і нікого.
Бо серця, ні, нема.
Воно давно вже в неба.
І я в нього пірна.
Ви дуже гарна пара.
Страшних таких чобіт.
Звідки б не був, я рада.
Мене, не переміг!
***
© Copyright: Марина Юневич, 2017
Свидетельство о публикации №117081409499
Свидетельство о публикации №117081409499
Рецензии