Пространство - укр. Авторская песня

https://www.youtube.com/watch?v=INIPBjK15uw
Сл.и муз. А. Секретарев. Концертная запись. Март, 2017. Пение – А. Секретарев, гитара и бэк-вокал – Владимир Войчишин.

Русский подстрочник текста песни - см. ниже.

Мій товариш до мене приходить вночі,
він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а собі сплю.
Він там вірші складає,
а я їх не люблю.
Та, буває, щось раптом насниться дурне,
і встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
я питаю в товариша: "А як тебе звуть?"

І він завжди називає ім'я,
що ніколи не чув від товариша я.
Це ім'я кострубате,
що ніколи не чув,
я не можу згадати,
бо одразу забув.
І я знову лягяю, і сниться мені,
що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Приспів.
Простір, -  навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.


Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свой морок
і зірками бринить,
а на березі тому
багаття горить.
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік.
а мене, замість нього, смертний холод обпік.

Приспів.

Прокидаюсь я ранком
і на кухню іду.
Там займуся сніданком,
якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, -
телефон дзеленчить, -
буде хтось, безголовий,
мене розуму вчить.
Я веду з ним розмову,
сам себе їдучи,
і все дивлюсь навколо, -
хто тут був уночі?
Раптом  -  зирк на підлогу, - там лежить біля ніг
білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...

Приспів.

.    1999.

Подстрочник.

Мой товарищ ко мне приходит ночью,
он меня не будит, потому что у него имеются ключи.
Он на кухне садится, а я себе сплю.
Он там вирши слагает,
а я их не люблю.
Но, бывает, иногда приснится какая-то дурь,
и встаешь, чтобы совершить неотложное турне.
И двигаясь назад, к кровати,
я спрашиваю  у товарища: "А как тебя зовут?"

И он всегда называет имя,
которое я никогда не слышал от товарища.
Это имя кочевряжистое,
не слыханное ранее,
мне не вспомнить,
поскольку его сразу забываю.
И я снова ложусь, и  снится мне,
что мы вдвоем идем на далекие огни.
И товарищ не видит лица моего,
потому что я смотрю на мир его глазами.

Припев.
Пространство, -  вокруг пространство,
а пустоты нет.
В гости, к себе в гости
нас зовет белая зима.


Все под снегом умолкло, только речка рыдает.
Что-то бормочет на броде сумасшедшая вода.
Ночь закаляет свой мрак,
и звездами звенит,
а на том берегу
костер горит.
Не просто горит - танцует, высвечивая лес.
Мы идем к реке через густой ивняк.
И товарищ мой входит спокойно в поток,
а меня, вместо него, смертный холод ожег.

Припев.

Утром я просыпаюсь
и на кухню иду.
Там займусь завтраком,
если еду найду.
Только присяду к столу, -
уже телефон трезвонит, -
будет кто-то, безголовый,
меня уму-разуму учить.
Я веду з ним беседу,
как бы сам себя поедая,
и при этом смотрю вокруг,  -
кто тут был ночью?
Вдруг  -  глядь на пол, там лежит возле ног
белый лист бумаги, чистый-чистый, как снег...

Припев.